Опис захворювання
Хвороба Піка – рідкісне хронічне відхилення в роботі нервової системи, що має прогресуючий характер і призводить до відмирання клітин мозку, а також планомірного зниження функціональності його кори, зокрема у двох частках мозку – скроневій і лобовій. Починає розвиватися в людей, старших за 50 років, і вражає, здебільшого, жінок.
Недугу вперше описано 1892 року австрійським професором у галузі психіатрії та неврології Арнольдом Піком, на честь якого вона й отримала свою назву. Діагностувати захворювання можна за допомогою наступних методик, що застосовуються комплексно:
- Збір анамнезу захворювання і зовнішній огляд;
- Консультації психіатра і невролога
- Проведення досліджень головного мозку за допомогою ЕЕГ, МРТ, КТ, пет.
Причини виникнення
На даний момент часу точні причини появи цієї недуги не встановлені, проте висунуто низку гіпотез. Згідно з ними, хвороба Піка може виникати через генетичні порушення на клітинному рівні, що призводять до збоїв у процесах обміну речовин; зрідка трапляються спадкові чинники.
Крім висунутих гіпотез виділяють низку чинників, що сприяють появі захворювання. До них належать:
- Травми головного мозку і черепа;
- Дефіцит вітаміну В;
- Оперативні втручання на головному мозку;
- Перенесені інсульти і розлади психіки.
До характерних ознак недуги відносять: погіршення пам’яті, мовні порушення, загострення проблем неврологічного характеру, млявість, відсутність можливості критично оцінити стан свого здоров’я. На жаль, хворобу Піка можна охарактеризувати словами “тихий убивця” – на початку свого розвитку вона не має чітко виражених симптомів, які можна пов’язати в загальну картину, а згодом прогресує і повністю не виліковується.
Стадії розвитку та симптоми захворювання
Як і будь-яка недуга, хвороба Піка має кілька стадій розвитку. На першій стадії у хворого розвиваються нахили егоїстичного характеру. На другій – з’являється втрата здатності до навчання, а на третій – розвивається важка деменція, часто супроводжувана появою ускладнень у вигляді сепсису, пневмонії або пролежнів. Для кожної стадії розвитку характерні свої симптоми, якими проявляє себе хвороба. Розглянемо їх докладніше.
Для початкової стадії характерні такі прояви:
- Поява асоціальної поведінки, що характеризується ігноруванням етики, відсутністю сорому й такту, небажанням дотримуватися гігієни;
- Порушення в харчовій поведінці – від переїдань до поїдання предметів, непридатних у їжу, і виснаження себе дієтами (прояви булімії);
- Заперечення наявної хвороби – виникнення анозогнозії;
- Регулярний стан ейфорії, що супроводжується зниженням розумової діяльності;
- Апатичні стани;
- Різкі зміни настрою – від ейфорії до апатії. Найчастіше спостерігається поява дратівливості, імпульсивність і агресія;
- Розвиток абулії – втрати інтересу до життя, захоплень, мотивації, нездатність планувати своє життя, ухвалювати рішення і вирішувати завдання, які виникають;
- Неодноразове повторення одних і тих самих слів, звуків, фраз. Поява стереотипів;
- Неможливість дати самостійну адекватну оцінку своїй поведінці та стану;
- Порушення мислення і пам’яті.
На другій стадії проявляються такі симптоми:
- Проблеми з пам’яттю, що проявляються в нездатності до відтермінованого відтворення отриманої інформації та втрати особистих спогадів;
- Порушення здатності не тільки самостійно говорити, а й розуміти сказану іншими мову;
- Втрата здатності контролювати і програмувати складні рухи та здійснювати довільні;
- З’являється нав’язлива потреба в копіюванні хворим рухів або міміки оточуючих;
- Розвивається ехолалія, за якої пацієнт починає мимоволі повторювати фрази або слова, які він почув.
На завершальній стадії з’являються слабоумство – остаточне руйнування особистості хворого та різні порушення тонусу м’язів.
Рекомендації щодо лікування
На жаль, повністю вилікувати цю хворобу неможливо. Однак, за грамотного поєднання медикаментозної та немедикаментозної терапії, можна сильно уповільнити її розвиток. Медикаменти допомагають впоратися з прогресуючими симптомами (від асоціальної поведінки до деменції та депресії), а терапія без медикаментів дає змогу домогтися поліпшень у когнітивній функції та досягти психологічного комфорту. Найчастіше під час немедикаментозного лікування використовують такі прийоми: арт- і ароматерапію, прослуховування музики, ведення особистого щоденника, заняття з тваринами і тренінги, пов’язані з біографією пацієнта.
У нашому пансіонаті створено всі умови для того, щоб Ваші близькі люди, які зіткнулися з цією хворобою, змогли відчути себе краще. Сучасні технології, затишні номери з комфортними меблями, доброзичливий, привітний і грамотний персонал, готовий допомогти людям, які потрапили в біду, дадуть Вам змогу набути душевного спокою за близьких Вам людей.